Пірати, Грамвуса і таємничі страйки, або Степан в пошуках подарунків

Доброго дня, хазяйко! У всіх наразі сієста, і тільки твій невтомний ведмідь пише тобі знову. Я надзвичайно люблю маленькі портові містечка, критські ж можна легко сплутати з Чорногорськими і Хорватськими. Що й недивно з огляду на географічне розташування. Тут так само багато моря, котів, синіх віконниць, ресторанів, туристів, лотків із морозивом, крамниць, човнів, рибальських сіток. Проте на відміну від Чорногорій-Хорватій тут є багатші  і бідніші села. Столиця Іракліон, як на мене, просто сукупність «чорних» кварталів, хоч саме тут нас пригощали найсмачнішими кальмарами, восьминогами, креветками і мушлями. А от Рефімно цілковито можна сплутати з Дубровником.

Коли я був меншеньким, завжди захоплювався книжками про далекі мандрівки, море і піратів. Пам’ятаєш чудову книжку «Спадкоємець із Калькутти», або «Острів скарбів»? Для Крита пірати – абсолютно буденна річ. Скажімо острів Грамвуса стільки ж разів переходив від турків до греків, як Київ на початку минулого століття не могли поділити білі, червоні і наші, особисто я нарахував дванадцять змін урядів. Правоту мою підтверджує і не-для-грошей-народжений футурист Володимир Маяковський:

Был убит,

и снова встал Столыпин,

памятником встал,

вложивши пальцы в китель.

Снова был убит,

и вновь

дрожали липы

от пальбы

двенадцати правительств (с).

 Під час турецької окупації острова Грамвуса місцеві діти, спраглі знань, змушені були відвідувати школу вночі. Уявляєш собі, вечоріє, а ти збираєш мені мого наплічника, загортаєш пенал, олівчик, книжки, термос і канапки, вдягаєш і ховаючись попід парканами ведеш мене до школи.

Тепер на острові піратів немає, а от фортеця лишилась. Якщо видертися вгору, серце стискаєтесь не від браку кисню, а якраз навпаки, від того, що не бракує вражень. Адже внизу лишилося відразу три моря: Лівійське, Критське та Іонічне. В мене незвичайна колекція: я збираю моря.

Важливою і приємно-невід’ємною складовою моїх вакацій є купівля подарунків. 

Сьогодні спитався на «Фейсбуці», кому що привезти і друзі як завжди мене не розчарували. Вальці я зазвичай купую кульчики. Олександру Васильовичу гіркі різнокольорові рідини, які він зберігає в собі. Проте цього разу були і непередбачувані замовлення. Тітка Ліза, наприклад, попросила назбирати їй камінців. А що ведмідь любить більше ніж робити подарунки? Правильно, збирати мушлі й камінчики. Пам’ятаю на Фіоленті полював на яшмоїди, схожі на дрібно биту червону цеглу. Років за 200-300 яшмоїди перетворяться на яшму, але на жаль, я не побачу результатів свого експерименту. Ліза, думаю, лаштуватиме японські садочки, ними ж бо можна милуватися відразу.

Христя замовила бублики; бублики хороша річ, можна їх їсти, а можна повішати собі на вуха, як велетенські кульчики, і красиво і корисно.

Жені і Маріо я привезу щось таке, що зможеш носити і ти, все одно ви тягаєте речі один одного. Бачиш тепер який я в тебе хазяйновитий.

В останньому листі просив забрати мене з Борисполя о 13.00, але час мого прибуття змінюється. Ми з дівчатами застрягли в аеропорті Ханії і вештаємося тут уже дев’яту годину. Ніхто нам нічого не пояснює і тому плітки розповзаються аеропортом, як брехня селом. З лівого боку кажуть, ніби страйкують греки, з правого боку – наші. Мені дівчата навіщось дали капелюха і попросили ходити між лавок і співати. А що? Співати я люблю, правда, зазвичай просять помовчати, а тут навпаки. До мене навіть підходили фотографуватися, давали мідяки і пряники. То я й душу відвів, і час скоротав, і наївся смаколиків.

А ти тепер зустрічай мене пів на дев’яту, думаю встигнемо сісти в Києві і забрати валізи до того часу.

Степанко, який безмежно скучив за тобою.

У тексті використано вірш В.М.

У Греції Стьопі допомогали моделі агентства «Sweetsugar» та «BG» Сахарова Тетяна і Черних Юлія.