У Греції є все, навіть дефолт, або Степан наслухає, як росте виноград

Привіт, хазяйко! Нарешті набрався вражень і для їх систематизування вирішив написати тобі листа. Сиджу оце в таверні «Павуче око», складаю тобі послання і наслухаю, як росте виноград. Власника кнайпи звати Мінотавр, для друзів Мінос. На бика дядько не схожий, скоріше подібний до поліціанта Коломбо.

Зараз одинадцята ранку, якраз ракі-тайм для дорослих. Мінос обносить малочисельних туристів дармовою ракі, так тут називається горілка, яка і за назвою, і, певно, за смаком схожа на турецьку ракію та індонезійський арак.

У «Павучому оці» смачно частують, але це не головна принада закладу. Альтанка тут утворилась із виноградної лози і захищає не тільки від спеки, а й від спраги. Великі грона винограду достигають просто наді мною. Восени Мінотавр візьме кошики, збере врожай, зробить із нього ракі і знову запропонує своїм гостям. 

Якщо схочеш відшукати «Павуче око» – даю прикмети. Таверна розташована напроти готелю «Ференікі», в якому я й замешкав. Готель, у свою чергу, можеш знайти в місті Георгіополіс, що на острові Крит. Це містечко з мінімальною інфраструктурою (таверни, крамниці, аптеки), великою кількістю поляків і майже цілковитою відсутністю росіян. За десять ойро тебе переселять до кращого номеру (більшого і з кухнею в передпокої), але я всього того не потребую, ти знаєш. Мені аби було чути море.

Море – це моє щасливе взаємне кохання. Краще за море, може бути тільки море, в якому я ще не пірнав.

Учора купався затемно, Критське плесо мене огорта, я пливу на спині і тільки встигаю загадувати бажання, стільки зір втопилося! А я, знай собі, чеберяю лапами і боюся вигукнути в голос: «це і є щастя», бо тоді воно вже не буде щастям, або його хтось вкраде, або втопиться, як зірка хвилину тому. Натомість я читаю зорям вірші в голос.  

Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,
географи малюють зорі крейдою на неба мапі,
в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,
і місяць золотим котом лежить у мене на канапі (с).

 Про золотих котів у мене на канапі і не тільки напишу трохи пізніше, а щодо зір…

Якщо пірнути глибоко, можна ті зорі позбирати і закинути назад на небо. Але ти, хазяйка, не хвилюйся. Обидві ведмедиці цілі й неушкоджені, зірочки в них міцно тримаються купи. Я кожного вечора виходжу небесних ведмедів пасти, як пастух отари. Темніє тут рано, відразу після вечері. Вже майже серпень.

В серпні тепло витікає з кварталів,

і мулом відсвічує дно ріки,

і в темряві безпритульні з вокзалів

зривають яблук терпкі зірки (с).

А ти знаєш, хазяйка, хто затяг ведмедицю на небо? Тоді слухай. Рекогносцировка на Олімпі була така: Зевс дуже любив дівчат і тих, яких він не міг спокусити, верховний бог ошукував. Бува проллється золотим дощем на дівчину, або перетвориться на лебедя. Цього разу Зевсу вподобала Калліста, і тут, хазяйка, мені не до кінця зрозуміло, чому бог перетворився на Артеміду, богиню мисливства і за сумісництвом подругу Каллісти. Остання завагітніла від Зевса. Підступна ж Артеміда в свою чергу озлилася і перетворила подругу на ведмедицю. Бідося Калліста одного разу купалася в морі і почала тонути. А чого так? Хто його зна, ведмеді нормально плавають, але ж ми пам’ятаємо, що то була не зовсім ведмедиця, а діва-мисливець. Так от, Зевсу стало шкода дівчину-ведмедя, то ж він не довго думаючи витяг Каллісту за хвіст на небо. І що? І правильно зробив, тепер у якій би частині земної кулі я не був, завжди дивлюся в небо як у гігантське люстро.

А зараз, як і обіцяв, трохи про котів. Із критськими вусанями темна справа. Всі коти на острові – рудої масті, можуть бути смугасті як тигренята, але обов’язковою для них є золотаво-персикова смужка. Як так виходить? Невже чорних, білих, сірих, коричневих, каштанових депортують? А може просто коти знущаються над нами? Одним словом цікава історія виходить, мо про це згодом дисертацію напишу.

На Криті вдень стоїть нестерпна спека, яка валить із лап, тому сієста – абсолютна необхідність, а не забаганка ледачих капіталістів. Про це ще у дядька Сергія чудесно написано:

Вже кілька днів стояла спека,

і сонце ховалося між тополями.

В будинку напроти була аптека

де вони купували бинти і знеболювальне.

Лежали розпечені квартали,

ніби розсипані монети.

В помешканні, яке вони винаймали,

вночі нагрівалися усі предмети. (с).

 На острові нагріваються не тільки предмети але й ведмеді. Проте попри погодні умови я вже встиг побувати в Міноському палаці, який розташовано в містечку Кносс біля столиці Криту, міста Іракліон. Саме кноським лабіринтом бігав той дурний бик Мінотавр, доки його Тезей не вполював. Але чи ти, хазяйка, пам’ятаєш, що в тій історії не обійшлося без жінки? Донька критського царя Аріадна дала афінянину Тезею клубок, щоб той не заблукав у лабіринті, ти ж мультик дивилася, так? А тепер про те, що в мультиках не показували. Виявляється, забравши Аріадну з Криту, Тезей наказав винести сплячу дівчину на острів Накососі. Вже не знаю, що там відбулося, чи то Аріадна була сварливою, чи, можливо, погано готувала, а може просто набридла герою, хто ж там тих давніх греків розбере. Проте не поспішай жаліти дівчину, оскільки Аріадна відразу вигідно одружилася з богом вина Діонісом. Отака от Санта-Барбара. 

Сам лабіринт мене особисто не вразив, подивишся на фото. Воно й не дивно, за чотири тисячі років палац із лабіринтом розібрали на сувеніри, подібно тому, як розбирають камінці з могили того американського співака, що танцює як птах. Пам’ятаєш Пер-Лашез? Ми то помремо не в Парижі, а от в декого виходить. До того ж греки були варварами-завойовниками і мінойську цивілізацію створили хетти, які населяли територію сучасної Туреччини.

Ось на цій оптимістичній спортивній ноті я закінчую свого листа. Не забувай перевіряти поштову скриньку, бо я хотів ще написати про критські міста, чудесний острів Грамвуса і головне про подарунки.

Твій Степан.

P.S. Хазяйка, забери мене будь ласка першого серпня з Борисполя десь о 13.00.

У тексті використано вірші Б.-І.А., С.Ж.

У Греції Стьопі допомогали моделі агентства «Sweetsugar» та «BG» Сахарова Тетяна і Черних Юлія.