Денпасар – місто контрастів, Сінгапур – такого міста немає
Сьогодні попрощалися з сонцем на Куті, вхід до центрального пляжу якої через пекельну браму. Сонце тут щодня топиться в Індійському океані. І шкода, і краса невимовна.
Я хоч і на відпочинку, проте маю багато справ. Навчаюся серфінгу, підтягнув свою англійську: «How much? Sorry we don't speak Russian. No, thank you. Maybe later».
Другий день штормить. Індонезієць, який продає на пляжі луки й арбалети, каже що вщухнуть хвилі тільки на третій день. Мені сумно. У шторм хазяйка не дозволяє навіть лапи мочити. На березі галасують маленькі японки, я таких вже бачив у кіно «Вавилон».
Якась така туга в мене. Наче хочу тут залишитись (мушлі, хвилі з цукровими баранцями, лобстери з виряченими очима), і за домівкою сумую, і не знаю, якого щему більше. А в Києві, правильно Катька Несененчиха писала, в «Купідоні» цеберце з льодом. А тут не знають що таке лід, вже не кажучи про цеберце.
Коли у нас ще були гроші, ми заходили в ресторани, такі, знаєте, де столики просто в піску і долі розставлені свічки. Замовляли креветки, краби завбільшки з мене, кальмари з прозорими моцаками, місцеве пиво, маргариту. Пили у фаст-фудах чай, індійський, мов океан, чорний, як власна білизна. (с)
Хазяйка назбирала на пляжі зайві сім кілограмів мушель, камінців і коралів. Це вже в аеропорту з’ясувалось, коли з нас сорок п’ять доларів за надмірну вагу валіз узяли. Тепер вони з подружкою перед наступним рейсом з Сінгапуру до Істамбулу заховались за колонами і виймають зайвий баласт. Думають, наївні дівчата, що їх не бачать вар’ятського виду туристи, які ошиваються поруч.
У тексті використано вірш С.Ж.
P.S. В Індонезії Стьопі допомагала модель агентства «L-Milano» Сень Тетяна.
гии
дуже раді за вас і ваші маленькі лапки, що поніжилися і поплюскалися в тепленькій водичці...
ностальжи це падлюка рєдкая!
але де ж як не вдома розповідати, як гарно буває в світі, скільки див, яких ми ще не бачили, куди неодмінно треба поїхати і т.і.
вітаємо на землі рідній!
Аха, загорнувшись в ковдру з горнятком гарячого молока
Хазяйка з микаэлем повернулись до дому!Як ми ради!Але не час попускатись. Попереду країни, які нас ще не знають!
А чому, власне, Сінгапуру немає?
Сінгапуру, власне, дійсно немає без жодного тобі перебільшення, оскільки, навряд містом можна назвати сукупність крамниць прададольчегабанабарбарікарден. Найкраще що в ньому було – це каналізаційні люки.
Справді гарне місто, найбільше сподобалась Пекельна брама, що пропускає до райського пляжу.
А мені чорниці на тлі Боба Марлі
Ой, чЕрниці. То мені на чужині вареничків схотілося :)